Довгий час айкідо було покрито завісою таємниці і доступно лише вузькому колу посвячених. Айкідо народилося в Японії у першій чверті 20-го століття, але витоки його – у стародавніх японських бойових мистецтвах (будзюцу). Айкідо було створено Майстром Уесіба Моріхей, який об'єднав практичні прийоми самозахисту мистецтва фехтування на мечах і списах, дзю-дзюцу, айкі-дзюцу та інші давніші види бойових мистецтв в унікальну систему фізичного та духовного вдосконалення.

 

Від інших, народжених у Японії та міжнародних бойових мистецтв, айкідо відрізняється яскраво вираженим оборонним характером, глибокої філософією, в основі якої лежить принцип загальної гармонії через оволодіння енергією «Кі», відсутністю змагань і системою тренінгу, прийнятною для людей будь-якого віку, статі та фізичні можливості.

 

З практичної точки зору, айкідо є синтезом багатьох традиційних японських бойових мистецтв і є закінченою дієвою системою прийомів самозахисту як проти беззбройних, так і проти збройних нападників.

 

Насправді, тут криється щось набагато більше. Айкідо – це Мистецтво Узгодження, спосіб зміцнення тіла та духу, поєднання в єдине ціле фізичної енергії, шлях набуття гармонії.

 

Ієрогліфічне написання слова айкідо складається з трьох ієрогліфів:

(Ай) означає любов, гармонію;

(Кі) – внутрішню, духовну енергію;

(До) - шлях.

 

 

 

Хакама була частиною традиційного одягу японського воїна до 1868 і свідчила про його становище в суспільстві.

Сьогодні роль хаками більш символічна – нагадати про традицію, ніж тактична – приховувати рухи ніг, фізична – відчути концентрацію енергії в Центрі та естетична – продемонструвати урочисту ходу та пластичну красу рухів. Після тренування хакаму ретельно розправляють та складають.

Сенсей Моріхіро Сайто одного разу сказав, що О-Сенсей був категоричним щодо того, що всі мають носити хакаму. Він казав, що хакама не має відношення до рівня майстерності. Але Засновник надав своїм учням вибір – практикувати у хакамі чи без хаками, щоб учні могли купити її згодом. Тому на Заході вважають, що носіння хаками свідчило про рівень майстерності чи досвідченості в Айкідо, хоча скоріше це говорило про фінансові можливості учня.

Хакама повинна прикривати собою щиколотку, бути якомога довшою, але не обмежувати при цьому рухів. Хакама може бути різних кольорів, О-Сенсей носив хакаму білого чи чорного кольору, Кіссомару Уесіба (другу дошку) носив сіру хакаму.

Сьогодні носіння хаками дозволяється в Айкідо Айкікай для дівчат з 3-го кю, для юнаків з 1-го Дана. Для тих, хто практикує Івама-рю та Айкідо за напрямком Нісіо Седзі сенсея – з 3-го кю (традицію ввели представники північних країн). В Йосінкан Айкідо з 1-го Дана, але тільки якщо Ви ведете заняття у своїй групі… на семінарі - з дозволу старшого інструктора. У Томікі-рю з 1-го Дана... на змаганнях – без неї!

 

Значення семи складок хаками

Сенсей Мітсугі Саотоме у своїй книзі «Принципи Айкідо» наводить слова Моріхея Уесіба про те, що сім складок хаками символізують 7 чеснот Будо (шляху воїна):

 

Джин (Jin): Доброзичливість, великодушність

Це означає уважне ставлення до інших, без урахування походження, віку, статі, громадської думки чи несприятливих обставин. Не слід завдавати незручностей чи непотрібних страждань

 

Гі (Gi): Честь, справедливість

Розуміння честі приходить через повагу до себе та до інших. Це означає бути вірним своєму слову, своїм зобов'язанням та своїм ідеалам

 

Рей (Rei): Чемність, чемність

Ввічливість - не стільки вираження щирого інтересу до інших, скільки соціальна поведінка, виражена у вчинках та поважному ставленні до інших

 

Чі (Chi): Мудрість, розум

Мудрість – синонім здатності розрізняти позитивне та негативне, мати об'єктивне уявлення про значущість стану справ та подій

 

Ши (Shin): Щирість

Щирість - обов'язкова якість для тих, хто займається бойовими мистецтвами. Без неї практика бойових мистецтв стає обманом чи самообманом. Самовіддача в бойових мистецтвах має бути повною, безперервною

 

Чу (Chu): Вірність

Доброчесність, яка майже зникла в сучасному світі, але є фундаментом для бойових мистецтв. Будока бере на себе зобов'язання виконувати та з повагою ставиться до внутрішніх правил, встановлених у його школі

 

Ко (Koh): Благочестя, шанобливість, шанування старших

Благочестя в нашому випадку – це цілковита та щира повага до основ бойових мистецтв – технічних, духовних, історичних та філософських.